Сторінка вчителя - логопеда

Мєрчук Уляна Ярославівна

Освіта: Прикарпатський університет ім. В. Стефаника закінчила у 2004 р. і отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Дошкільне виховання".

Кваліфікація за дипломом: вихователь дітей дошкільного віку, дефектолог (логопед).

Кваліфікаційна категорія: "Спеціаліст вищої категорії.

Стаж роботи на займаній посаді вчителя-логопеда - 21 р.

Загальний педагогічний стаж - 27р.

28 грудня 2023 року вчитель-логопед Мєрчук У.Я. провела майстер клас для вихователів ЗДО № 18 за темою "Біоенергопластикеа як нетрадиційна форма проведення артикуляційної гімнастики".

В.О. Сухомлинський писав: «Чим більше впевненості в рухах дитячої руки, тим виразніше мовлення дитини, чим більше майстерності в дитячій руці, тим дитина розумніша. Розум дитини знаходиться на кінчиках її пальців».

Термін «біоенергопластика» складається з двох слів: біоенергія і пластика. Біоенергія — це та енергія, що знаходиться у середині людини. Пластика — плавні, розкріпачені рухи тіла, рук, що є основою біоенергопластики.

Для корекційної роботи вчителів-логопедів та вихователів важливішим є поєднання біоенергопластики з рухами органів артикуляційного апарату. Тому що спільні рухи руки й апарату артикуляції, якщо вони пластичні, розкріпачені та вільні, допомагають активізувати природний розподіл біоенергії в організмі. Це добре впливає на активізацію мовленнєвої та інтелектуальної діяльності дітей.

Біоенергопластика оптимізує психологічну базу мовлення, поліпшує моторні можливості дитини за всіма параметрами, сприяє корекції звуковимови, фонемних процесів. Синхронізація роботи з органами артикуляції та дрібною моторикою пальців скорочує час занять, не лише не зменшуючи, але навіть посилюючи їхню результативність.

Впровадження системи вправ передбачає декілька етапів роботи.

ПЕРШИЙ ЕТАП — ДІАГНОСТИЧНИЙ. На першому, традиційному, діагностичному етапі, треба провести ретельне обстеження дітей з мовленнєвими порушеннями, а саме: будови і рухливості органів артикуляції, розвитку загальної і дрібної моторики.

ДРУГИЙ ЕТАП — ПІДГОТОВЧИЙ. На наступному, також традиційному, підготовчому етапі, логопед знайомить дітей з органами артикуляції, вчить виконувати прості артикуляційні вправи за стандартною методикою сидячи перед дзеркалом. Паралельно розвиває дрібну моторику простими рухами та позами руки. Причому рухи артикуляції та дрібної моторики виконували окремо.

ТРЕТІЙ ЕТАП — ПОЧАТКОВИЙ. На третьому, початковому етапі, до артикуляції діти залучили рухи провідної руки. Згідно методичних вимог діти з домінантною правою рукою працювали правою долонею, ліворукі діти – лівою. Спочатку рухи відпрацьовували індивідуально з кожною дитиною, а потім уже сформовані навички закріплювали на підгрупових заняттях. На даному етапі логопед застосовувє рахунок, музику, віршовані рядки. При цьому продовжує давати чіткий зразок руху.

ЧЕТВЕРТИЙ ЕТАП — ФОРМУВАЛЬНИЙ. На даному етапі до артикуляційної гімнастики діти залучають непровідну руку. Вправи виконують за змістом та методикою попереднього етапу, від простих поз та рухів до складних. Цей етап роботи з використання біоенергопластики найскладніший, тому що сформувати точні, ритмічні та скоординовані рухи непровідною рукою значно важче, ніж домінантною.

З метою зацікавленості дітей у ході роботи на даному етапі логопед використовує дитячі рукавички з різнокольоровими пальчиками, ляльки – рукавички: «Гадючка - шипучка» і «Жабка - скрекотуха». Щоб діти не втрачали інтересу, з метою стимулювання їх в подальшій роботі, логопед використовує костюми-ляльки.

П‘ЯТИЙ ЕТАП — ОСНОВНИЙ. Протягом даного етапу діти вчаться тримати пози та рухи артикуляції та двох рук одночасно, знімати зайве напруження та привчатися до відчуття легкого напруження. Логопед продовжує супроводжувати виконання вправ рухами рук.

ШОСТИЙ ЕТАП — ПОРІВНЯЛЬНИЙ. На заключному етапі, коли діти повністю засвоїли вправи, можна розповідати казку, читати вірші, а діти мають самостійно виконувати артикуляційні вправи з рухами рук. Таким чином, діти виконують артикуляційну вправу або утримують позу і одночасно рухами обох рук імітують, повторюють рухи артикуляційного апарату.

Отже, можна сказати, що, використовуючи біоенергопластику в логопедичній роботі, можна помітити певні позитивні результати: діти швидше, ніж завжди, засвоюють артикуляційні вправи, правильно їх виконують. Їм це цікаво, вони навіть самі придумують рухи до артикуляційних вправ. Біоенергопластика дисциплінує, бо працюють і рот, і руки.

Біоенергопластика привертає увагу дітей до якісного виконання вправ, що значно збільшує ефективність гімнастики, сприяє розвитку артикуляційної, пальчикової моторики, поліпшує координацію рухів, розвиває пам’ять, увагу, мислення.

На базі ДНЗ відбулося методоб'єднання вчителів логопедів. Темою обговорення були нетрадиційні логопедичні технології оптимізації корекційно-розвивального процесу (кінетичний пісок).

Гладій Уляна Петрівна

Освіта: Дрогобицьки державний університет ім. І. Франка.

Спеціальність: вихователь дітей дошкільного віку.

Навчається: Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника.

Спеціальність: дошкільна освіта. Логопедія.

Вікові характеристики мовленнєвого розвитку

Перший рік життя

1-2 міс. Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”. З 3-4 міс. повертається на голос дорослого. З 3-6 міс. з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків. Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка. В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні. В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віз’являються перші слова.

Другий рік життя

Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

Третій рік життя

Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

Четвертий рік життя

Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

П’ятий рік життя

Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”).

Шостий рік життя

До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

ЯК ПОКРАЩИТИ МОВЛЕННЄВІ НАВИЧКИ ДІТЕЙ?

1. Давайте дитині час на відповідь

Більшість з нас зазвичай не можуть дочекатись того моменту, коли співрозмовник закінчить речення, і перериває його мовлення своїми власними висловлюваннями.

Батькам, у свою чергу, важливо давати дитині час подумати, тобто треба чекати 5–10 секунд, доки вона не збереться з думками, щоби сформулювати свою відповідь. Цей час допоможе дитині обміркувати все те, що вона хоче сказати. До того ж такий підхід може попередити або полегшити заїкання в деяких дітей.

2. Не виправляйте дитину надмірно

Якщо ви вимагаєте, щоб ваша дитина вимовляла звук правильно, особливо якщо цей звук вона зможе вимовляти тільки коли стане старше, будь ласка, не робіть цього! Перестаратися з виправленнями – означає зашкодити навичкам комунікації вашої дитини.

Чим більше ви будете вимагати від дитини правильної вимови, тим гірше буде виходити. Ви ж не хочете, щоб уміння вимовляти звуки й розмовляти набуло негативного забарвлення в очах дитини, адже в такому випадку вона може взагалі припинити це робити.

Мабуть, тут доречна така аналогія: спроба примусити дитину правильно вимовляти слово або звук схожа на спробу примусити людину, яка не вміє готувати, готувати краще.

3. У розмові ставтесь до дитини як до рівноправного партнера

Для виконання даної поради необхідно дотримуватись балансу. Ви повинні розмовляти з дитиною так, ніби вона доросла, але в той же час пам'ятати про те, що вона ще дитя.

Розмова з дитиною як з дорослим не означає використання дорослої лексики, жартів, або інформації, яку вона не зрозуміє. Це означає, що ви повинні висловлюватися по черзі, використовуючи зоровий контакт, і ставитися з повагою до того, що вона каже.

Що стосується дітей молодшого віку, то, ймовірно, буде багато ситуацій, коли ви просто не зможете зрозуміти, що вони белькочуть, проте, коли настане ваша черга казати, зробіть краще припущення про те, що вони кажуть, і відповідайте... навіть якщо ви не впевнені в тому, що саме вони мали на увазі.

Не розмовляйте з малюком зовсім вже по-дитячому протягом усього дня. Після того як йому виповнилось дев'ять місяців, намагайтесь обмежувати даний спосіб спілкування.

4. Будьте позитивним прикладом

Для дітей батьки повинні бути найкращим прикладом для наслідування в усьому, і в розмовній мові теж. Якщо ви хочете розвинути мовленнєві навички у вашої дитини, то повинні продемонструвати їй, що й самі ними володієте. Щоб сприяти розвитку мовленнєвих навичок сина чи доньки, ви повинні постійно розмовляти з нею на рівні, який трохи перевищує її власний рівень мовлення. Таким чином, діти будуть постійно тягнутись до вашого, більш високого рівня та вдосконалювати свої навички.

5. Вимкніть телевізор

По телевізору дійсно йдуть різні передачі для дітей, що дає вам такі необхідні паузи й перерви, але намагайтеся вмикати його якомога рідше. Просто пам'ятайте про те, що чим менше часу у вас ввімкнений телевізор, тим менше дитина чекатиме, що його ввімкнуть. Це стане корисним їй у довгостроковій перспективі. Дотримання цієї поради допоможе дитині розвинути свою уяву, навчитися самостійно займати себе і, як наслідок, зміцнити свої мовленнєві навички.

6. Читайте книги й не тільки

Читайте разом з малюком написи на коробках з усілякими пластівцями, на футболках людей і покажчиках на вулиці. Чим більше ви занурите дитину в середовище звуків мови та структури мови, тим швидше вона почне розуміти її.

При читанні книги майте на увазі, що не обов'язково читати її слово у слово. Можна просто дивитись на картинки й розповідати про те, що ви бачите. Наприклад, при читанні «Попелюшки» можете сказати: «О, ні! Вона втратила свій черевичок» або «Мишки перетворились на прекрасних коней» тощо.

Такий підхід допомагає дитині не тільки навчитись використовувати свою уяву, а й розвинути свої навички як у сфері сприйняття мови, так і в сфері використання її виразних засобів. Спробуйте прочитувати хоча б одну невелику книжку щодня, і незабаром ви помітите позитивний результат.

7. Ставте відкриті запитання (які передбачають розгорнуту відповідь)

Будьте уважними з виконанням цієї поради. Не треба бомбардувати дитину питаннями в надії на те, що цей процес сам по собі призведе до розвитку чудових мовленнєвих навичок. Позиціонуйте себе як приклад для наслідування й рівноправного співрозмовника, а не як екзаменатора.

Відкриті запитання – це ті, які передбачають розгорнуту відповідь замість «так» або «ні». Ці запитання будуть навчати вашу дитину думати, аналізувати й шукати причинно-наслідкові зв'язки.

Ось як перетворити прості запитання на відкриті:

· Запитання: ви ходили в магазин? (Передбачається відповідь тільки «так» або «ні»).

· Відкрите запитання: куди ви ходили? (Передбачається розгорнута відповідь).

· Продовження відкритого запитання: І що ви там бачили?

· Запитання: чи сподобалась тобі книга?

· Відкрите запитання: що тобі сподобалось у цій книзі?

· Продовження відкритого запитання: а що б ти змінив у сюжеті цієї книги?

«Розкажи мені про...» – одна з найкорисніших фраз для розвитку мовленнєвих навичок.

8. Часто повторюйте слова

Особливо, коли діти ще маленькі. Вони повинні чути звуки та слова принаймні сто разів, перш ніж почнуть намагатись їх вимовити. При цьому не обмежуйте кількість разів, коли ви кажете одне й те ж слово. Повторення – ключ до навчання, до того ж воно покращує мовленнєві навички.

9. Робіть висновки й пояснюйте наслідки

Чим раніше ви поясните дітям концепцію причин і наслідків, тим краще. Це не означає, що вам треба читати розлогі лекції дворічному малюку, але коли щось відбувається або він зробить щось неправильно, допоможіть йому зрозуміти, чому це вийшло саме так.

Приклад для дітей молодшого віку: дитина залізла на стільчик, встала, оступилася, впала й починає плакати (за умови, що вона не травмувалась). Один з батьків може сказати: «Ти впала» або «Ти вдарилася», «Тобі не варто стояти на стільчику».

Приклад для старшої дитини: дитина не каже вам, куди вона збирається. Батьки можуть сказати: «Подумай, що буде, якщо ти поранишся або з тобою щось трапиться, а я не буду знати, де ти?». Пам'ятайте, що ви можете й повинні вимовляти це в позитивній, доброзичливій манері.

Позитивний приклад: дитина вас послухалась і прибрала у своїй кімнаті. Батьки можуть сказати: «Дякую, що прибрала в себе, тепер можеш пограти з друзями, адже ти зробила те, про що я тебе просив(а)».

І нарешті, остання, але не менш важлива порада.

10. Хваліть дитину за розмову

Це ще одна порада, виконання якої повинно бути збалансованим. Вам не треба казати дитині, наскільки добре вона розмовляє, щоразу після того, як вона щось скаже. Кажіть їй це принаймні кілька разів на день – чим діти молодше, тим частіше.

· Для дітей молодшого віку. Коли вони правильно називають будь-який предмет або явище, кажіть: «Ти добре розмовляєш» або «Ти маєш рацію, це дійсно...» або «Ти дуже цікавий співрозмовник, з тобою приємно розмовляти».

· Для дітей старшого віку. Ви можете похвалити їх, коли вони використовують нове слово, яке вперше почули від вас напередодні. Ви можете сказати: «О, так у тебе багатий словниковий запас. Це чудово!». Адже ви є позитивним прикладом для наслідування.

Ви можете похвалити дитину за те, що вона самостійно, до того ж грамотно сконструювала складне речення, кажучи їй: «Добре кажеш» або «Мені подобається хід твоїх думок», «Це було дуже складне речення».